Читати розділ як текст
1. Два запрошення
Сторінка 1
ЗОШИТ ДОСТАВОК 5
Гуні
СПОКІЙНО.
Зошит № 4 закінчився тим, що Крихта заснула в моїй кросівці. Цей рожевий, як глазур на тортах, і на ньому теж є печатка крамниці.
На першій сторінці я написав лише одне слово. Юля не просила його показати: вона прочитала його догори дриґом.
«Спокійно» пише той, хто не знає, що на нього чекає. —Ю.
Сторінка 2
РОЗДІЛ 1
Два запрошення
Учора, у п’ятницю 16-го, був мій день народження. Я відсвяткував його вдома з мамою. Був лимонний бісквіт і дві чашки. Ніхто не співав. Було чудово.
Щоб усе точно записати, я вигадав прилад.
День народження на 1 — це не день народження. Це підвечірок. —Ю.
Сторінка 3
— У середу, 21-го, мій день народження, — сказала Юля. — І ми обіцяли відсвяткувати їх разом.
— Після 21-го, — сказав я.
— У суботу, 24-го. О п’ятій.
— О п’ятій.
Ми обоє це записали. Більше ніхто нічого не сказав. Я вже знав, якою буде вечірка. Юля теж це знала.
Сторінка 4
Ось що я знав: Юлі потрібен спокійний вечір. Вона постійно біжить, міряє час і запитує. Підвечірок на лавці біля кладки, без шуму, пішов би їй на користь.
Це мав бути сюрприз. Їй не треба було нічого готувати. Лише прийти.
Сторінка 5
Про план Юлі я дізнався лише наступної п’ятниці. Цю сторінку вона написала потім у моєму зошиті.
Ось що знала я: Гуні потрібна справжня вечірка, з музикою, хоча він цього не знає. Якщо я його запитаю, він скаже «ні». Тому я його не питаю. —Ю.
Сторінка 6
Опівдні Тоньо повернувся з доставки. Він залишив велосипед біля дверей і сів на свій ящик. Я дав йому чотири сині конверти із запрошеннями.
— Один твій. Інші — для Мари, Віри і Флори. Це сюрприз для Юлі. Не кажи їй.
— Сюрприз я збережу, — сказав Тоньо.
Він поклав їх у наплічник, не дивлячись.
Сторінка 7
Я пішов обідати. Тоді Юля дала Тоньо дев’ять зелених конвертів. Мені це розповів Тоньо в п’ятницю.
— Один твій. Інші — для Мари, Віри, Флори, Елії, дона Антоніо, Зої, Бруно і пані з взуттєвої крамниці. Це сюрприз для Гуні. Не кажи йому.
— Сюрприз я збережу.
Цього разу Тоньо відкрив обидва свої конверти, синій і зелений. Там було те саме: СУБОТА 24, О П’ЯТІЙ.
Сторінка 8
По обіді я пішов до пекарні Елії замовити торт. Коли я зайшов, почув, що зачинилися двері кухні. Мені здалося, що я побачив зелений комбінезон.
Я подумав, що це інший комбінезон.
Це був мій. Елія вивела мене через кухню. —Ю.
Сторінка 9
— Невеликий лимонний торт, — сказав я Елії. — Без нічого зверху. На суботу, 24-го, на п’яту, на лавку біля кладки. Це сюрприз для Юлі.
Елія записала це на аркуші. Потім глянула на свою дошку замовлень. Там уже лежав інший аркуш, перевернутий догори дриґом.
— Субота, 24-го, п’ята? На цей час у мене вже є інший торт. Для іншого місця.
— Для кого?
— Це секрет. Як і твій.
Сторінка 10
Я подумав, що це для когось іншого. У жовтні день народження в багатьох.
— Я збережу твій секрет, — сказала Елія. — І секрет іншого клієнта теж. Але в мене одна піч і дві руки. У суботу о п’ятій обидві руки підуть в одне місце.
— А другий торт?
— Це вирішуйте ви, ті, хто їх замовив. Я пеку торти. А свята — ні.
Я записав: «Елія: одна піч, дві руки, одне місце».
Мені Елія сказала це наступного дня. Я теж не зрозуміла оте «ви». —Ю.
Сторінка 11
По обіді в крамниці Тоньо висипав наплічник на прилавок. Він розклав конверти за кольорами: зелені — на один бік, сині — на інший. Потім перерахував їх знову.
— Гуні, ти говорив з Юлею про вечірку?
— Ні. Це сюрприз.
— Ясно, — сказав Тоньо. — У БЛИСКАВЦІ посилка з двома адресами з крамниці не виходить.
— З якими двома адресами?
— Цього я тобі сказати не можу. Мене попросили.
Сторінка 12
Тоньо сховав по одному запрошенню кожного кольору в кишеню наплічника.
— Ці два — мої, — сказав він. — Решту рознесу в понеділок.
Тоді Мара зняла з верхньої полиці коробку з № 5, таку саму, як усі. Усередині щось дерев’яне хруснуло.
— Елія приходить о п’ятій, — сказала вона. — Нарешті.
Два конверти в одній кишені. Жоден не знав про інший. Конверти, кажу. —Ю.