Увійти
☰ Зміст
Показати на екрані
UKУкраїнськаРозмір MСередній рівень · 9+
Читати розділ як текст

6. Що повертається на світанку

Сторінка 63

Що повертається на світанку

Віра подзвонила нам додому, а також Елії, і все розповіла. Потім насварила нас: уночі, по кладці й без дорослих — більше ніколи. Тоді відвезла нас назад своїм фургоном, і цього разу Юля дивилася на воду прямо. Ми не спали. Ну, трохи — на сходинці крамниці, поки чекали на Мару.

Уже майже світало. Тоньо приїхав на велосипеді, а мама стежила за нами з вікна навпроти. Юля хотіла сама все розповісти Марі. Я сказав «так», бо кажу «так» на все, але цього разу — насправді.

Сторінка 64

Зійшло сонце, і небом прилетіли посилки: одна, дві, десять, дев’ятнадцять.

Вони залетіли в поштову скриньку одна за одною, як качки.

Це були ті дев’ятнадцять, які забрала Мара, і повернулися всі. З двадцяти посилок на полиці бракувало тільки нашої.

Сторінка 65

Мара порахувала посилки на полиці: дев’ятнадцять. Пошукала № 1 і подивилася на нас.

Юля розповіла їй усе від початку: правило, стіну, светр, велосипед і кладку. Я дав їй свій зошит як доказ, а Юля — підписану етикетку.

— «Професіонал для собак», — прочитала Мара вголос, і я почервонів, як печатка.

Сторінка 66

— Ви чіпали полицю, — сказала Мара.
— Так, — сказала Юля.
— Єдине правило.
— Так, — сказав я.

Мара довго мовчала, аж поки не заговорив Тоньо:
— Це я забрав дитинча в кошику, тож покарай і мене.

— Покарання, — нарешті сказала Мара. — Щосуботи. Тут, о десятій.

Гуні зовні

Гуні всередині

Сторінка 67

Мара подивилася на етикетку, підписану зеленим.
— Тридцять сім разів, — сказала вона. — Я намагалася доставити її тридцять сім разів, і ніхто не сприйняв «тримати в теплі» всерйоз. Ми завжди вкутували її, щоб не замерзла, але ніхто ніколи по-справжньому її не зігрівав.

— Я новенький, — сказав я. — Я читаю все.

Мара мало не засміялася, але потім побачила відправника і перестала мало не сміятися.

На стіні крамниці висить фото двох молодих відьом. Одна з них — Мара, а в іншої на обличчі наліпка.

Сторінка 68

Мара принесла третій табурет і поставила його біля прилавка. Я сів. Я вмістився.

Тоньо зупинився у дверях.
— БЛИСКАВКА доставляє швидко, — сказав він. — А ви доставляєте неможливе. Це не одне й те саме.

Він пішов не поспішаючи, але знову зазирнув.

Здається, він хоче четвертий табурет.

Сторінка 69

Мара поставила хліб, фрукти і три тарілки.
— Коли в тебе день народження? — запитала мене Юля.

— Шістнадцятого жовтня.
— А в мене — двадцять першого! Можемо відсвяткувати разом.

— І щоб на торті були два імені, — сказав я.

Сторінка 70

Наступної суботи, після покарання, ми пішли по Крихту, щоб узяти її на прогулянку.

Спершу ми почули її лапи, а потім побачили її: вона бігла подвір’ям так само, як бігаю я.

Я підстрибнув, щоб привітатися, і Крихта підстрибнула. І цілих три секунди не торкалася землі.

Сторінка 71

Я виправив свій план зі сторінки 2:

Як знайти друга:

Перейти вулицю.

І не казати, що ти в чомусь професіонал.

Сторінка 72

Сьогодні ввечері, коли ми зачинялися, одна з повернених посилок поворухнулася: № 2.

А надворі почався дощ.

Я подивилася прогноз погоди. Насувається гроза. —Ю.

(зовсім скоро)