Увійти
☰ Зміст
Показати на екрані
UKУкраїнськаРозмір MСередній рівень · 9+
Читати розділ як текст

2. Повторює все за мною

Сторінка 15

РОЗДІЛ 2

Повторює все за мною

Спершу виліз ніс, потім два ріжки, а потім усе інше.

Він був зелений, круглий і маленький. Це був дракон.

ЦЕ БУВ ДРАКОН, ГУНІ.

Я це вже написав.

Сторінка 16

Дитинча подивилося на мене. Коли я підняв руку, щоб привітатися, воно підняло лапу.

Коли я нахилив голову, воно теж її нахилило.

— Воно повторює за тобою, — сказала Юля.

— У мене є фанат, — сказав я.

Сторінка 17

Я чхнув звичайно, а воно чхнуло вогником, який підпалив куточок етикетки. Потім воно з’їло обпалений куточок.

Ця посилка кусається.

Сторінка 18

Елія вийшла з пекарні з тацею хліба.
— Доброго ранку… А це що?

— Посилка, — сказала Юля.
— Посилка із зубами, — сказав я.

Дитинча понюхало хліб і дмухнуло. Хліб став золотистим, і воно з’їло його одним махом.

— Ще й із тостером! — сказала Елія і дала йому ще шматок.

Сторінка 19

Я не розумів, у чому проблема, тож Юля намалювала мені це в моєму зошиті. Знову не спитавши дозволу.

Сторінка 20

План А: засунути його назад у яйце.

План А: відкинуто.

План Б: сховати його в мене вдома, поки ми думаємо. У нас повно коробок, і ніхто не заглядає в коробки.

Сторінка 21

Ми пішли до мене додому. Я йшов попереду, а дитинча — позаду, і ходило воно точнісінько як я.

Важко лишатися непоміченим, коли хтось повторює твою ходу.

Сторінка 22

Мій дім досі — лабіринт із коробок.

Мама гукнула з кухні:
— Гуні? Ти когось привів?

— Подругу! — сказав я. І коли сказав, зрозумів, що це правда.

ДВОХ подруг.

Сторінка 23

Ми сховали дитинча в коробку КУХНЯ, яка вже була порожня. Коробка почала ходити.

— Чому пахне тостами? — запитала мама з дверей.

— Я роблю тости! — сказав я.

У нас немає тостера.

Сторінка 24

Я сів на коробку, щоб вона перестала ходити, але коробка зробила ГИК! і випустила хмарку диму. Мама хотіла, щоб ми відчинили вікно й вивітрили запах, тож ми відчинили.

Помилка.

Сторінка 25

Вікно вже було відчинене, а Юля роздивлялася етикетку через лупу.
— Тут написано «Тримати в теплі», але навіщо? Посилці ж не буває холодно.

— Може, саме цього R. й хотілося: щоб воно вилупилося, — сказав я. — Може, задум R. був не в тому, щоб надіслати яйце, а в тому, щоб надіслати дракона.

Юля подивилася на мене по-новому: здавалося, я сказав щось цікаве.

Пункт 2 виконано. Не звикай.

Сторінка 26

Дитинча підняло носа й понюхало повітря, що йшло з вікна: раз, другий.

Цього разу воно повторювало не за мною.

Сторінка 27

— ВОНО ТІКАЄ! — закричала Юля, показуючи на двері квартири, які я залишив відчиненими.

— Ні, — сказав я. — Воно знає, куди йде.