Увійти
☰ Зміст
Показати на екрані
UKУкраїнськаРозмір MСередній рівень · 9+
Читати розділ як текст

3. За цим носом!

Сторінка 28

За цим носом!

Ми збігли сходами через три сходинки. Ну, Юля — через три, а я — по одній, але дуже швидко. Потім я намалював усе це на мапі.

Сторінка 29

На ринку дитинча пробігло під лотком з апельсинами.

А я — поверх нього.

Апельсини були з цим не згодні.

Сторінка 30

Ми знайшли його біля дзеркала взуттєвої крамниці, дуже серйозне. У дзеркалі був ще один дракон.

Дитинча показало йому язика, і той — теж. Підняло лапу, і той — теж.

— Нарешті є хтось, хто повторює за тобою, — сказав я йому.

Сторінка 31

На тротуар сів голуб. У дитинчати була своя думка про голубів.

Воно розправило крила і стрибнуло.

І виявило, що для польоту вони ще не годяться.

Сторінка 32

Воно приземлилося в кошик.

У кошик велосипеда.

Велосипеда Тоньо.

— Це що, ДРАКОН? — сказав Тоньо.

Сторінка 33

— Це посилка, — сказала Юля.
— Із зубами, — сказав я. Це не допомогло.

Тоньо дістав свій блокнот БЛИСКАВКИ і дуже швидко щось записав.
— Мара повертається на світанку, як завжди, так? Я бачив, як вона виходила з мішком. А БЛИСКАВКА доставляє новини за десять хвилин.

І закрутив педалі — з дитинчам у кошику: він забирав доказ, щоб показати його всьому району. Позаду нас хтось кричав: «Діти! Зачекайте!».

Сторінка 34

Я біг, як ніколи, а потім повалився на землю, бо більше не міг. А дитинча, яке повторювало за мною, теж повалилося — просто з кошика.

Але велосипед не зупинився.

Сторінка 35

Це кричала Елія. Дитинча впало на щось м’яке і синє: рушник Елії. Вона поверталася з доставки зі своїм довгим ящиком для хліба, порожнім. Кинула ящик і розтягнула рушник у руках — якраз вчасно.

— У вас посилка впала, — сказала Елія.

Сторінка 36

Тоньо зупинився на іншому боці площі й не підходив.
— На світанку про це знатиме весь район! — крикнув він.

Потім він поїхав, але повільно. Уперше БЛИСКАВКА нікуди не поспішала.

Тепер у нас дві проблеми: сонце і Тоньо.

Сторінка 37

Ми просиділи до вечора в пекарні Елії, думаючи, як потрапити в будинок без дверей, і вже смеркало. Дитинча висунуло носа з рушника і знову понюхало повітря. А потім потягнуло до каналу, як собака, що знає лише одну дорогу. Елія пішла з нами аж туди.

Ми дійшли до берега, а запах ішов з іншого боку — просто з вулиці Канальної.

Великий міст був піднятий: його піднімають щоночі, щоб пропускати кораблі. Автомобільний — тільки для машин і велосипедів: пішки там заборонено, а машини в Елії не було.

Сторінка 38

Залишалася тільки кладка: довга вузька дошка з двома тонкими поручнями і купою води під нею.

Юля зблідла.

Я не люблю кладок.

Це був перший раз, коли вона написала щось зеленим пошепки.