Читати розділ як текст
3. За цим носом!
Сторінка 28
За цим носом!
Ми збігли сходами через три сходинки. Ну, Юля — через три, а я — по одній, але дуже швидко. Потім я намалював усе це на мапі.
Сторінка 29
На ринку дитинча пробігло під лотком з апельсинами.
А я — поверх нього.
Апельсини були з цим не згодні.
Сторінка 30
Ми знайшли його біля дзеркала взуттєвої крамниці, дуже серйозне. У дзеркалі був ще один дракон.
Дитинча показало йому язика, і той — теж. Підняло лапу, і той — теж.
— Нарешті є хтось, хто повторює за тобою, — сказав я йому.
Сторінка 31
На тротуар сів голуб. У дитинчати була своя думка про голубів.
Воно розправило крила і стрибнуло.
І виявило, що для польоту вони ще не годяться.
Сторінка 32
Воно приземлилося в кошик.
У кошик велосипеда.
Велосипеда Тоньо.
— Це що, ДРАКОН? — сказав Тоньо.
Сторінка 33
— Це посилка, — сказала Юля.
— Із зубами, — сказав я. Це не допомогло.
Тоньо дістав свій блокнот БЛИСКАВКИ і дуже швидко щось записав.
— Мара повертається на світанку, як завжди, так? Я бачив, як вона виходила з мішком. А БЛИСКАВКА доставляє новини за десять хвилин.
І закрутив педалі — з дитинчам у кошику: він забирав доказ, щоб показати його всьому району. Позаду нас хтось кричав: «Діти! Зачекайте!».
Сторінка 34
Я біг, як ніколи, а потім повалився на землю, бо більше не міг. А дитинча, яке повторювало за мною, теж повалилося — просто з кошика.
Але велосипед не зупинився.
Сторінка 35
Це кричала Елія. Дитинча впало на щось м’яке і синє: рушник Елії. Вона поверталася з доставки зі своїм довгим ящиком для хліба, порожнім. Кинула ящик і розтягнула рушник у руках — якраз вчасно.
— У вас посилка впала, — сказала Елія.
Сторінка 36
Тоньо зупинився на іншому боці площі й не підходив.
— На світанку про це знатиме весь район! — крикнув він.
Потім він поїхав, але повільно. Уперше БЛИСКАВКА нікуди не поспішала.
Тепер у нас дві проблеми: сонце і Тоньо.
Сторінка 37
Ми просиділи до вечора в пекарні Елії, думаючи, як потрапити в будинок без дверей, і вже смеркало. Дитинча висунуло носа з рушника і знову понюхало повітря. А потім потягнуло до каналу, як собака, що знає лише одну дорогу. Елія пішла з нами аж туди.
Ми дійшли до берега, а запах ішов з іншого боку — просто з вулиці Канальної.
Великий міст був піднятий: його піднімають щоночі, щоб пропускати кораблі. Автомобільний — тільки для машин і велосипедів: пішки там заборонено, а машини в Елії не було.
Сторінка 38
Залишалася тільки кладка: довга вузька дошка з двома тонкими поручнями і купою води під нею.
Юля зблідла.
Я не люблю кладок.
Це був перший раз, коли вона написала щось зеленим пошепки.